КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ РЕІНТЕГРАЦІЇ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ У ПІСЛЯОКУПАЦІЙНИЙ ПЕРІОД У КОНТЕКСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Abstract

У статті висвітлено результати дослідження відмінностей між поняттями реінтеграції та відновлення територій України крізь призму публічного управління. Встановлено, що зазначені поняття в сучасному науковому дискурсі та практиці державної політики відображають різні за змістом, метою та інструментами напрями діяльності держави. Відновлення територій насамперед пов’язане з відбудовою фізичної інфраструктури, економічної активності, соціальних послуг та інституційної спроможності органів влади, які зазнали руйнувань унаслідок бойових дій та окупації. Натомість реінтеграція розглядається як комплексний політико-управлінський процес відновлення суспільних зв’язків, правового простору, довіри до державних інститутів, громадянської ідентичності та соціальної згуртованості населення деокупованих територій. Здійснено порівняльний аналіз ключових характеристик обох процесів за такими критеріями, як сутність, мета, об’єкти впливу, пріоритетні завдання, безпека та очікувані результати. Доведено, що ці поняття не є взаємовиключними: відновлення без реінтеграції може призвести до ситуації, коли інфраструктура відбудована, але населення не інтегроване у суспільно-політичний простір, а реінтеграція без відновлення ускладнює повернення населення. Акцентовано увагу на тому, що політику реінтеграції доцільно розглядати як стратегічний напрям трансформації публічного управління, спрямованого на відновлення легітимності державної влади, забезпечення інклюзивного врядування та формування стійких механізмів взаємодії між державою і громадянами. Зроблено висновок, що концептуальне розмежування понять «відновлення» та «реінтеграція» має важливе значення для формування державної політики післявоєнного розвитку України, визначення пріоритетів діяльності органів публічної влади та розроблення комплексних програм післяокупаційного врегулювання і сталого розвитку територій.